Чому виникає заїкання?

Заїкання, відоме також як розлад мовлення чи дитячий розлад мовлення, який може являти собою мовленнєвий розлад, який супроводжується частими та значними труднощами у нормальній плавності та потоці мовлення. Люди, які мають заїкання, розуміють, що хочуть висловити, але мають труднощі це зробити. Наприклад, вони можуть повторювати чи витягувати слова, склади, приголосні чи голосні звуки. Також можуть робити паузи під час мовлення через труднощі із певними словами чи звуками.

У дітей раннього віку цей розлад мовлення є поширеним і є природною частиною процесу навчання мовлення. Діти можуть заїкатися, коли їхні мовленнєві навички ще недостатньо розвинені. Більшість дітей виростають з цим, коли їх розвиток продовжується.

Ба більше, за оцінками, близько 1 з 50 дорослих людей має проблеми з заїканням, при цьому чоловіки схильні до цього в 3-4 рази частіше, ніж жінки.

Типи заїкання

Існують два основних типи розладу мовлення:

• Заїкання в процесі розвитку. Цей тип заїкання є найбільш поширеним і зазвичай виникає в ранньому дитинстві, коли мовленнєві та мовні навички швидко розвиваються.
• Набуте або пізнє заїкання. Зустрічається рідше і виникає у старших дітей та дорослих через травму голови, інсульт, або неврологічне захворювання, що прогресує. Це також може бути викликано певними ліками, медикаментами, чи психологічною та емоційною травмою.

Ознаки та симптоми заїкання

• Труднощі з початком слова, фрази або речення.
• Подовження слова або звуків у слові.
• Повторення звуку, складу або слова.
• Короткочасна тиша на певних складах або словах, або паузи в слові (обірване слово).
• Додавання додаткових слів або звуків (таких як “гм”), якщо очікуються труднощі з переходом до наступного слова.
• Надмірне напруження, стиснення або рухи обличчям чи верхньою частиною тіла для вимови слова.

Ці симптоми можуть виявлятися разом із:

• Швидким морганням очей.
• Тремтінням губ або щелепи.
• Лицьовими тиками.
• Посмикуванням голови.
• Стисканням руки у кулак.

Розлад мовлення може проявитися у стані збудження, втоми, стресу, або під час сором’язливих, поспішних чи напружених ситуацій, наприклад, виступ перед групою чи розмова через телефон. Однак більшість людей, які мають цей розлад мовлення, можуть говорити без заїкання, коли вони розмовляють самі з собою або співають.

Причини заїкання

Причини цього розладу мовлення досі досліджуються, проте основні причини розвитку заїкання можуть включати:

• Деякі дослідження показують, що порушення мовленнєвої моторики, такі як синхронізація та координація рухів, можуть впливати на розвиток заїкання.
• Заїкання часто передається в сім’ях, і його може спричиняти успадкована (генетична) схильність.
• Інсульт, травма головного мозку та інші захворювання можуть викликати порушення мовлення.
• Емоційний тиск чи стрес може призвести до порушень мовлення, навіть у тих, хто не заїкається.

Коли звернутися до лікаря?

У дітей віком від 2 до 5 років часто виникають періоди розладу мовлення, які зазвичай є частиною навчання мовлення і самі по собі проходять. Проте у випадках, коли заїкання триває протягом довшого часу, лікування може бути важливим для поліпшення плавності та якості мовлення.

Якщо ви або ваша дитина заїкаєтеся, проконсультуйтеся зі своїм лікарем або безпосередньо зверніться до логопеда якщо заїкання:

• триває понад шість місяців;
• супроводжується іншими мовними або мовленнєвими проблемами;
• стає частішим чи продовжується з віком;
• супроводжується напруженням м’язів або помітними труднощами при розмові;
• впливає на здатність ефективно спілкуватися в навчальних, робочих або соціальних ситуаціях;
• викликає тривогу чи емоційні проблеми, наприклад, страх або уникнення ситуацій, коли потрібно говорити;
• заїкання виникло в дорослому віці.

Методи лікування заїкання

Існують різноманітні підходи та методи до логопедичної терапії, які сприяють полегшенню мовленнєвих труднощів у людей із заїканням, наприклад:

• Створіть сприятливе середовище, де ви або ваша дитина буде почуватися більш вільно та впевнено в ході розмов.
• Віднайдіть індивідуальні напрямки, спрямовані на поліпшення вільного володіння мовою та розвиток комунікативних навичок.
• Пропрацюйте над емоційними аспектами заїкання, такими як страх і тривога.

Спілкування із людиною, яка заїкається

Коли ви розмовляєте з людиною, яка має заїкання, слід дотримуватися наступних порад:

• Не закінчуйте їхні речення, якщо вони важко вимовляють слова.
• Дайте їм можливість закінчити свої думки, не перебиваючи.
• Не вимагайте говорити швидше чи повільніше.
• Покажіть зацікавленість тим, що вони говорять, а не як вони це говорять, і зберігайте зоровий контакт.

Коли ви спілкуєтеся з маленькою дитиною, яка заїкається, важливо:

• Використовуйте короткі речення та просту мову.
• Дайте дитині час зрозуміти й проаналізувати інформацію, надавши їй достатньо часу для відповіді.

Використанні джерела:

https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/stuttering/symptoms-causes/syc-20353572

https://www.healthline.com/health/stuttering

https://my.clevelandclinic.org/health/diseases/14162-stuttering

https://www.nidcd.nih.gov/health/stuttering