Профілактика синдрому діабетичної стопи

Синдром діабетичної стопи (СДС), він же синдром стопи діабетика, рано чи пізно розвивається у переважної більшості осіб із цукровим діабетом, і є типовим його ускладненням. Зазвичай СДС виникає через 15-20 років після появи цукрового діабету, але можливий і більш ранній розвиток (особливо у пацієнтів із діабетом 1 типу). 

Увага! Поява цукрового діабету (ЦД) та його діагностика (виявлення) не одне й те ж саме. Людина може тривало хворіти на ЦД і не знати цього, а діагностувати хворобу можуть випадково, як на ранніх, так і на пізніх етапах її розвитку (при профілактичному огляді чи здачі аналізів, або під час госпіталізації в медичний заклад з приводу іншого захворювання/травми).

Згідно статистики біля 50-70% ампутацій нижніх кінцівок (ніг), не пов’язаних із травмами, виконують у зв’язку із запущеним синдромом діабетичної стопи. Сама наявність СДС підвищує ризик ампутації ніг у 25 разів. 

Враховуючи наведену інформацію, синдром діабетичної стопи несе велику загрозу як здоров’ю окремої людини, так і популяції в цілому. Тому необхідно, наскільки це можливо, попередити його появу, а якщо він вже є – його прогресування.

Нижче розглянемо методи профілактики розвитку синдрому діабетичної стопи та його прогресування якщо він вже є, рекомендовані не лише вітчизняними, а й закордонними лікарями та науковцями. Рекомендації насправді прості, але допоможуть врятувати ваші ноги.

Методи профілактики синдрому діабетичної стопи, обґрунтовані наукою

Нижче приведені методи профілактики синдрому діабетичної стопи, ефективність яких основана як на природі синдрому, так і самого цукрового діабету, та доведена в ході багатьох досліджень та клінічно. Методи, ефективність яких не доведена, та методи народної медицини, як і всяке шарлатанство, не розглядаються.

Дотримання призначень лікуючого ендокринолога

Патологічні зміни, які лежать в основі синдрому діабетичної стопи, викликані порушенням засвоєння глюкози клітинами організму. Лікування цукрового діабету, в першу чергу, направлене на покращення засвоєння глюкози. Тобто коли завдяки терапії діабету, клітинами засвоюється глюкоза, то не розвиваються патологічні зміни, що призводять до СДС. Але ефективність такого лікування з часом зменшується через прогресування в організмі патологічних змін, викликаних ЦД, та “звикання” організму до ліків. 

Терапія, направлена на нівелювання впливу патологічних процесів, викликаних цукровим діабетом, усунення чи мінімізацію їх наслідків відіграє вторинну роль в лікуванні ЦД. Але така терапія необхідна. А по мірі прогресування патологічних процесів, вона буде розширюватися.

Тільки чітке дотримання призначень лікуючого ендокринолога дозволяє максимально сповільнити прогресування патологічних змін в організмі, викликаних цукровим діабетом, а отже – зменшити імовірність розвитку синдрому діабетичної стопи та уповільнити його прогресування, якщо він вже є.

Регулярні профілактичні огляди

Цукровий діабет – хронічна хвороба з прогресуючим перебігом. Внаслідок чого СДС може розвиватися та прогресувати через різні проміжки часу (у когось швидше, у когось пізніше). Синдром діабетичної стопи може тривало ніяк себе не проявляти, а перші симптоми його майже непомітні, через що люди, хворі на діабет, можуть роками навіть не підозрювати наявність у себе СДС. Це призводить до того, що синдром діабетичної стопи діагностують на пізніх етапах, коли лікування складне, дороговартісне та далеко не завжди вдається обійтися без ампутації частини або навіть усієї ноги.   

Враховуючи підступність синдрому діабетичної стопи, лише лікар може достовірно діагностувати синдром діабетичної стопи, особливо на початкових етапах розвитку. Тому людям із цукровим діабетом варто регулярно проходити огляд ендокринолога, невропатолога, хірурга. Також слід періодично здавати такі аналізи:

• крові на рівень цукру та глікозильованого гемоглобіну;
• сечі на цукор та білок, кетонові тіла в ній;
• біохімічний аналіз крові.

Регулярні обстеження та медичні огляди допоможуть знизити ризик розвитку СДС, а якщо хвороба вже є, то виявити його на початковій стадії, коли лікування найбільш ефективне.

Лікування супутніх патологій

Рідко у хворих цукровий діабет немає супутніх захворювань (кардіологічних, ниркових, неврологічних  тощо). Наявність супутніх хвороб завжди погіршує перебіг цукрового діабету, а якщо ще й враховувати те, що діабет завжди погіршує перебіг інших захворювань, то його комбінації із ними значно погіршують прогнози для пацієнтів. Особливо це стосується синдрому діабетичної стопи, судинних та ниркових патологій.

Щоб мінімізувати негативний вплив цукрового діабету та інших супутніх хвороб на організм, знизити імовірність розвитку синдрому діабетичної стопи, а якщо він вже є, то його прогресування, необхідно суворо дотримуватись призначень лікарів іншого профілю (не ендокринологічного).

Правильний догляд за стопами

Для пацієнтів із цукровим діабетом правильний догляд за стопами представляє собою:

• носіння шкарпеток із природних матеріалів. Шкарпетки не мають занадто стискати стопи та гомілки;
• огляд стоп не менше 2 разів на добу – після ранкового пробудження та перед сном. А краще оглядати стопи 3-4 рази на добу через рівні проміжки часу;
• своєчасне виявлення та повноцінне лікування грибку;
• ретельний огляд стоп навіть після імовірного їх травмування, а тим паче – якщо травма мала місце;
• миття стоп не менше 2 разів на добу, а при забрудненні – ще частіше. Людям із цукровим діабетом не можна тривало тримати стопи брудними, оскільки це суттєво збільшує ризик травмування шкіри на них і розвитку інфекційних процесів;
• регулярне та правильне обрізання нігтів винятково чистим особистим інструментом; 
• витирання ніг після миття, купання чи косметичних процедур не розтираючими чи ковзаючими рухами, а промокуючими. Тертя чи ковзання тканини об шкіру може травмувати її, а будь-яка травма – вхідні ворота для інфекції, що особливо небезпечно для осіб із цукровим діабетом;
• робити педикюр лише ретельно обробленими інструментами та у перевірених майстрів;
• уникнення впливу на стопи високих і низьких температур;
• використання зволожуючих та живильних кремів для шкіри стоп;
• якомога швидший візит до лікаря навіть при підозрі на виразку чи гнійний процес на стопі;
• носіння зручного взуття, підібраного по розміру. Заборонено носити вузьке, таке що тисне, замале або завелике взуття.

Порушення будь-якої із вказаних рекомендацій може нести суттєву загрозу вашим стопам. І не лиш їм.

Відмова від народної медицини та самолікування

Напрочуд важливий компонент профілактики синдрому діабетичної стопи! Народна медицина ніяк не може вилікувати цукровий діабет чи сповільнити його розвиток. Так само і не може вилікувати синдром діабетичної стопи чи уповільнити його прогресування. Адже вона просто не враховує природу (причини появи, механізми розвитку та прогресування) цукрового діабету та його ускладнень, а отже і не діє. Лікування цукрового діабету та профілактика чи терапія його ускладнень методами народної медицини – пряма дорога до ампутації ноги!

Самолікування ще гірше, ніж народна медицина. Імовірність нашкодити собі несистемним та/або неправильним (не за призначенням або при відсутності показань, чи в неправильних дозах) використанням медичних препаратів напрочуд висока. А в окремих випадках самолікування може призвести до летального кінця.

Наведені методи профілактики синдрому діабетичної стопи допоможуть максимально відтермінувати його розвиток, а якщо синдром вже є – уповільнити його прогресування. Це дозволить людям із цукровим діабетом якомога довше жити повноцінним життям та уникнути ампутацій нижніх кінцівок.

Автор – Кислиця Євген Володимирович, хірург відділення гнійної хірургії та діабетичної стопи Кропивницької міської лікарні швидкої медичної допомоги.