Як запідозрити синдром діабетичної стопи у молодому віці

діабетична стопа - діагностика

Ця стаття допоможе людям із цукровим діабетом будь-якого типу чи форми та молодшим 44 років запідозрити його грізне ускладнення – синдром діабетичної стопи (СДС). Саме він призводить до ампутацій кінцівок та тяжкої інвалідизації молодих осіб, а в запущених випадках – до летального кінця. 

Як показує практика, пацієнти, обізнані щодо синдрому діабетичної стопи та його наслідків, звертаються до лікарів тоді, коли синдром можна попередити або на ранніх його стадіях, коли лікування найбільш ефективне, а ризик прогресування СДС мінімальний. Своєчасна діагностика та лікування синдрому діабетичної стопи не лише рятують життя, а й дозволяють жити активно та в своє задоволення.  

Що таке синдром діабетичної стопи

Синдром діабетичної стопи – це специфічний комплекс патологічних змін у стопах, а на пізніх етапах і на вищих рівнях ніг, що розвивається у хворих на цукровий діабет. Синдром діабетичної стопи може розвиватися у людей із будь-яким типом цукрового діабету, не важливо приймають вони препарати інсуліну чи ні.

В основі СДС лежать патологічні зміни судин та нервів нижніх кінцівок (ніг), обміну речовин в організмі, порушення функції імунної системи. Це робить синдром діабетичної стопи захворюванням, яке важко піддається навіть вузько спеціалізованому лікуванню.

Чим небезпечний синдром діабетичної стопи

Небезпека синдрому діабетичної стопи в його “піступності” та наслідках. “Підступність” хвороби в тому, що вона тривалий час ніяк себе не проявляє (роками і навіть десятками років). А перші симптоми переважна більшість хворих або не помічає, або його прояви настільки незначні, що хворі не звертають на них уваги. Однак, якщо синдром діабетичної стопи є, то без лікування він невпинно прогресуватиме. У когось повільніше, а в – когось швидко. Але без лікування СДС неодмінно призведе до дуже сладних наслідків.

Важкість синдрому діабетичної стопи як для медицини, так і для пацієнтів полягає в тому, що це хронічне захворювання – хворому жити з ним усе життя.

Якщо своєчасно не виявити і не почати лікування СДС, він призведе до:

  • порушення функції ходьби і самостійного пересування;
  • утрати хворим можливості до самообслуговування;
  • ампутації ніг на різних рівнях (задля збереження життя пацієнта) та важкої інвалідизації;
  • летального кінця із-за сепсису та органної або поліорганної недостатності.

Враховуючи наслідки синдрому діабетичної стопи, закликаємо осіб із цукровим діабетом, бути максимально настороженими щодо синдрому діабетичної стопи, а при найменшій підозрі на його наявність – якомога швидше звертатися до хірурга, подіатр або ендокринолога.

Симптоми, які дозволять молодим людям із цукровим діабетом запідозрити наявність синдрому діабетичної стопи

Прояви синдрому діабетичної стопи різноманітні і залежать від стадій розвитку захворювання. Поодинокі симптоми часто неспецифічні, оскільки вони можуть бути і при інших захворюваннях, але вкупі вони характерні саме для синдрому діабетичної стопи. Розглянемо прояви СДС в залежності від етапів його розвитку.

Симптоми початкової стадії синдрому діабетичної стопи:

  • сухість шкіри стоп, а пізніше її шелушіння;
  • зниження чутливості (тактильна, больова, температурна) стоп. Це найбільш “яскравий” симптом, який сам по собі вже дозволяє запідозрити синдром діабетичної стопи у людини з цукровим діабетом;
  • поява мозолів на підошвах чи омозоління (гіперкератоз) шкіри підошов;  
  • тріщини на шкірі стоп (частіше підошов);
  • відчуття поколювання, жару, печіння та інші нехарактерні відчуття в стопах;
  • пожовтіння нігтів та їх надмірне потовщення/стоншення;
  • грибок на нігтях, який або не піддається лікуванню, або незабаром після його завершення виникає знов;
  • набряки стоп (спершу ледь помітні, але з часом вони збільшуються);
  • збліднення або порозовіння/почервоніння шкіри стоп;
  • повільніше ніж у людей, котрі не хворіють на цукровий діабет, загоєння ран, саден, подряпин.

Не обов’язково на початковій стадії СДС будуть усі вказані симптомию. Але наявність кількох із них, особливо зниження чутливості стоп, достатньо, щоб запідозрити у людини, хворої на цукровий діабет, синдром діабетичної стопи.

На наступному етапі розвитку синдрому діабетичної стопи перечисленні вище симптоми стануть більш вираженими,  до них додадуться виразки на стопах та/чи гомілках, які довго або зовсім не загоюються. Такі виразки часто інфікуються і важко піддаються стандартному лікуванню.

Для наступної стадії синдрому діабетичної стопи характерна наявність гнійників чи гнійних ран внаслідок швидкого інфікування навіть найменших травм і послаблення функції імунної системи. Також на цій стадії часто розвивається остеомієліт (розпад кістки/-ок) на стопах, рідше – гомілках чи стегнах.

На запущених етапах розвитку СДС виникає гангрена (відмирання усіх тканин) пальців чи частин стопи, або гомілки, чи стегна.

Як діяти, якщо маєте підозру на наявність синдрому діабетичної стопи  

Єдина правильна дія – якомога швидше звернутися до лікаря. Синдром діабетичної стопи найкраще піддається лікуванню на початковій стадії. Тоді можна значно сповільнити його прогресування та запобігти важким стадіям захворювання. 

При підозрі на початкову стадію синдрому діабетичної стопи необхідно звертатися до хірурга, ендокринолога чи подіатра. Найкращий варіант – звертатися до медичних закладів, у яких спеціалізовано займаються лікуванням синдрому діабетичної стопи (відділення діабетичної стопи).

Починаючи з етапу появи виразок на ногах, у першу чергу, необхідно звертатися до хірурга. А ще краще – хірурга відділення діабетичної стопи.

Синдром діабетичної стопи – підступне і дуже важке ускладнення цукрового діабету. Розвиватися воно може вже у молодому віці, і здатне тривало протікати або без проявів, або з мінімальними. Тому всі люди із цукровим діабетом мають бути максимально обізнаними щодо синдрому діабетичної стопи і його проявів. А при найменшій підозрі на СДС необхідно якомога швидше звертатися за медичною допомогою. Якщо розпочати лікування синдрому діабетичної стопи на початковій стадії, то можна уникнути ампутацій ніг, а тим більше – летального кінця.

Автор – Кислиця Євген Володимирович, хірург відділення гнійної хірургії та діабетичної стопи Кропивницької міської лікарні швидкої медичної допомоги.

Схожі записи