Як не втратити ноги при синдромі діабетичної стопи?

діабетична стопа - профілактика

Синдром діабетичної стопи (СДС) – одне із найрозповсюдженіших ускладнень цукрового діабету (ЦД). Зазвичай синдром розвивається через 15-20 років після появи діабету, але можливий як більш ранній, так і пізніший розвиток СДС. Та рано чи пізно синдром діабетичної стопи з’явиться у кожного хворого на цукровий діабет.

Незважаючи на час появи синдрому діабетичної стопи, у різних пацієнтів вираженість та швидкість прогресування його різна: у когось синдром розвивається швидше та має тяжкі прояви, а у когось прогресує поволі та може роками “замирати” на початкових стадіях. Але, все рівно, у кожного хвороба невпинно прогресуватиме, і без лікування приведе до однакових наслідків.

Чому розвивається синдром діабетичної стопи?

Синдром діабетичної стопи розвивається внаслідок патологічних змін у судинах, нервовій тканині (нервах) нижніх кінцівок (ніг) та ослаблення імунітету. Вказане, у свою чергу, є наслідком порушення засвоєння клітинами організму людини, хворої на цукровий діабет, глюкози. Через це клітини не отримують її в належній кількості, а в організмі утворюються продукти неповного або ж патологічного метаболізму (обміну) глюкози. 

Зміни в судинах та нервах ніг призводять до того, що тканини нижніх кінцівок (найяскравіше процес виражений на стопах):

  • не отримують необхідної кількості поживних речовин та кисню, із-за чого розвиваються некротичні процеси в них (тканини відмирають);
  • втрачають спроможність до репарації (відновлення);
  • накопичують у собі патологічні продукти обміну речовин;
  • легко травмуються.

Травмовані, зі зниженою спроможністю до відновлення або некротизовані тканини є напрочуд гарним джерелом поживних речовин для численних шкідливих мікроорганізмів (у випадку  синдрому діабетичної стопи найчастіше це бактерії та гриби), створюють сприятливі умови для їх розвитку та розмноження у таких тканинах. Враховуючи ослаблений імунітет у хворих із цукровим діабетом, перечислені вище фактори швидко призводять до розвитку гнійних процесів або гангрени нижніх кінцівок. Лікування їх важке, дороге та не завжди вдається врятувати ногу.

Враховуючи особливості СДС, легше максимально загальмувати його розвиток та попередити прогресування, ніж лікувати синдром на запущених стадіях.

 Що прискорює прогресування синдрому діабетичної стопи?

Ускладнення перебігу СДС, прискорення його прогресування та швидший перехід від легших стадій до важчих відбувається внаслідок:

  • порушення прийому препаратів для лікування цукрового діабету, назначених ендокринологом. Внаслідок відміни чи неправильного прийому препаратів, особливо інсуліну, в організмі або погіршується засвоєння або зовсім (в залежності від форми цукрового діабету та важкості його перебігу) не засвоюється глюкоза. Це суттєво погіршує перебіг синдрому діабетичної стопи та призводить до важких, часто небезпечних для життя, ускладнень цукрового діабету;
  • порушення лікувальної дієти. Якщо хворий на цукровий діабет продовжує вживати продукти, багаті на глюкозу, то її рівень в організмі буде зависоким, що знижує ефекти ліків від ЦД та стимулює прогресування захворювання, прискорює розвиток його ускладнень;
  • вживання алкоголю. Алкоголь негативно впливає на стан нервових клітин (із них формуються нерви) та призводить до їх відмирання. Як результат, кількість нервових клітин нижніх кінцівок зменшується, що погіршує перебіг синдрому діабетичної стопи;
  • куріння та вживання нікотиновмісної продукції (електронні сигарети, вейпи). Куріння та користування аналогами сигарет призводить до звуження просвіту артерій нижніх кінцівок, погіршення кровотоку в них та розвитку їх атеросклерозу. Як наслідок, і до того порушений кровотік по артеріям ніг, стає ще гіршим. А це вже значно підвищує імовірність розвитку гангрени частини ноги або усієї кінцівки;
  • травмування ніг, особливо стоп. Будь-яка травма нижньої кінцівки, а насамперед із пошкодженням цілісності шкіри, у хворого на цукровий діабет створює умови для проникнення в шкіру та глибші тканини хвороботворних мікроорганізмів. Тобто є вхідними воротами для інфекції в організм. 
  • неправильний догляд за стопами. Якщо стопи часто мокрі (через неправильне протирання після миття, через мокріння під час роботи, або внаслідок пітливості тощо) погіршується бар’єрна (не дозволяє мікробам надмірно розмножуватися на шкірі, потрапляти в глибші тканини,) функція шкіри. Також шкіра набрякає та лущиться, а на фоні зниженої репаративної функції, вона не встигає відновлюватися. Внаслідок перечисленого на шкірі стоп постійно знаходиться надзвичайно велика кількість небезпечних мікроорганізмів, які при її травмуванні потрапляють в глибші тканини та призводять до інфекційних і гнійних процесів. Схожа ситуація розвивається і коли шкіра стоп надмірно суха: процеси її відмирання відбуваються швидше, ніж відновлення, через що така шкіра постійно травмована;
  • особливо небезпечні для хворих на цукровий діабет самолікування та народна медицина. Що те, що інше не тільки не допоможе побороти захворювання, а лише прискорить як його прогресування, так і розвиток численних ускладнень;
  • ігнорування регулярних медичних оглядів та профілактичних візитів до лікаря. На медичних оглядах та під час профілактичних візитів лікарі моніторять стан пацієнтів із цукровим діабетом та синдромом діабетичної стопи, можуть корегувати лікування. При ігноруванні оглядів та візитів до лікарів пацієнт сам наражає себе на ризик швидкого прогресування хвороб та розвитку важких ускладнень, адже лікарі не зможуть своєчасно помітити зміни стану хворого та назначити відповідне лікування;
  • пізнє звернення за медичною допомогою. Як показує практика, це одна із провідних причин виконанання ампутацій нижніх кінцівок задля збереження життя пацієнта. Синдром діабетичної стопи належить до тих хвороб, прогресування яких можна попередити за рахунок своєчасного та правильно підібраного лікування. Але це можливо лише коли пацієнт звертається за медичною допомогою на не тяжких стадіях захворювання. Якщо ж хворий до останнього відтерміновував візит до лікаря, а звернувся лише коли відкладати чи терпіти вже нікуди, то лікування запущеного синдрому діабетичної стопи не завжди ефективне, часто необхідно проводити ампутацію частини ноги або усієї кінцівки.

Особливо небезпечним для здоров’я та життя пацієнта є комбінація перечислених факторів. Тоді є велика імовірність не лише втрати нижньої кінцівки, а й летального кінця.

Щоб запобігти ранньому розвитку синдрому діабетичної стопи, а при його наявності, максимально сповільнити прогресування, хворим на цукровий діабет необхідно:

  • дотримуватись призначень ендокринолога та спеціальної лікувальної дієти;
  • своєчасно проходити медичні огляди та з’являтися на профілактичні візити до лікарів;
  • відмовитися від алкоголю та тютюну; 
  • слідкувати за станом стоп та правильно доглядати за ними. 

У випадку травмування ніг чи підозрі на розвиток патологічного процесу в них, людям із цукровим діабетом необхідно якомога швидше звертатися за медичною допомогою. 

Дотримання указаних правил дозволить якомога довше жити повноцінним та яскравим життям.

Автор – Кислиця Євген Володимирович, хірург відділення гнійної хірургії та діабетичної стопи Кропивницької міської лікарні швидкої медичної допомоги.

Схожі записи