Нервова анорексія

Нервова анорексія (часто відома просто як анорексія) — це розлад у харчуванні, що характеризується надзвичайно низькою масою тіла, сильним страхом набрати вагу та спотвореним уявленням про власну вагу.

Щоб уникнути набору ваги або продовжити втрату ваги, люди з анорексією часто суттєво та навмисно обмежують кількість споживаної їжі. Вони можуть контролювати калорійність продуктів через блювання після їди або неправомірне використання проносних препаратів, дієтичних добавок, діуретиків або клізм. Також вони можуть намагатися збільшити втрату ваги шляхом надмірних фізичних навантажень. Навіть після досягнення “ідеальної” ваги, людина продовжує боятися набирати вагу.

Анорексія насправді не має прямого відношення до їжі. Це дуже нездоровий та іноді небезпечний спосіб розв’язання емоційних проблем. Але за допомогою лікування можна змінити свій внутрішній світ, повернутися до здорових харчових звичок та позбутися деяких серйозних ускладнень, пов’язаних з анорексією.

Симптоми та ознаки нервової анорексії

Інколи виявлення ознак та симптомів анорексії може бути складним завданням, оскільки те, що вважається низькою масою тіла, відрізняється для кожної особи, і деякі можуть не виглядати надто худими. Крім того, люди, у яких є анорексія, часто ховають свою худорлявість, змінюючи свої харчові звички або приховуючи фізичні проблеми, наприклад, за мішкуватим одягом.

Фізичні ознаки анорексії

Екстремальна втрата ваги або відсутність очікуваного набору ваги у процесі зростання;
Худий зовнішній вигляд;
Аномальні показники крові;
Відчуття втоми;
Безсоння та проблеми зі сном в цілому;
Запаморочення або втрата свідомості;
Посиніння пальців;
Волосся стає тоншим, ламається або випадає;
Наявність м’якого пушкового волосся на тілі;
Відсутність менструації;
Проблеми зі шлунком та біль у животі;
Сухість або жовтуватість шкіри;
Нестерпність до холоду;
Неправильні серцеві ритми;
Низький артеріальний тиск;
Дегідратація;
Набряк рук чи ніг;
Пошкодження зубів та мозолі на пальцях від блювоти.

Емоційні та поведінкові прояви анорексії можуть включати наступне:

Різке обмеження або відмова від їжі через дієту або голодування;
Інтенсивні фізичні вправи;
Переїдання та самозіндуковане блювання, часто використовуючи проносні засоби, клізми, дієтичні прийоми або сприйняття рослинної їжі;
Надмірне занепокоєння стосовно їжі, включаючи приготування складних страв для інших, але їх неспоживання;
Заперечення почуття голоду або пошук виправдань для відмови від їди;
Обмежене вживання лише “безпечних” продуктів з низьким вмістом жиру та калорій;
Жорсткі обряди їди, наприклад, випльовування після жування;
Небажання їсти у громадських місцях;
Брехня про кількість спожитої їжі;
Страх набрати вагу, що може проявлятися в повторному зважуванні або вимірюванні тіла;
Часті перевірки у дзеркало на пошук недоліків;
Скарги на товщину на певні частини тіла;
Нашарування великої кількості одягу;
Відсутність емоційного вияву (плоский настрій);
Соціальна ізоляція;
Дратівливість;
Проблеми зі сном;
Низьке лібідо.

Варто знати, що люди, які страждають на анорексію, переживають і “очищаються”, подібно до людей, які страждають на булімію. Але люди з анорексією, як правило, борються з аномально низькою масою тіла, тоді як люди з булімією зазвичай мають нормальну для них вагу.

Чому виникає нервова анорексія?

Точні причини виникнення анорексії залишаються невідомими. Як і у випадку з багатьма хворобами, ймовірно, це результат поєднання біологічних, психологічних і екологічних факторів.

Біологічний фактор (існують підозри на генетичні зміни, які можуть збільшувати ризик розвитку анорексії у певних людей; пацієнти з нервовою анорексією мають змінену функцію та структуру мозку, тобто це харчова поведінка та винагорода, контроль імпульсів та невротизм, зникнення апетиту та страх тощо).
Психологічний фактор (люди, які страждають від анорексії можуть мати обсесивно-компульсивні риси, що полегшують дотримання суворих дієт і відмову від їди навіть при відчутті голоду; пацієнти можуть на підсвідомому рівні прагнути до перфекціонізму, відчуваючи ніколи не бути достатньо худими; також можуть мати високий рівень тривожності та обмеження в їжі, щоб зменшити цей стан).
Екологічний фактор (часто успіх і цінність часто можуть асоціювати із красою та пов’язувати зі статевою тонкістю; ба більше, тиск від однолітків може підсилити бажання стати худими, особливо серед молодих жінок.

Варто також зважати на те, що у сучасному світі більшість професій тісно пов’язані та залежні від зовнішнього вигляду та ваги людини. Наприклад, моделі та актори часто показують надзвичайно худорляві образи, які важко досягти без спеціального макіяжу та фотошопу. Спортсмени у видах спорту, таких як балет, довгі дистанції в бігу чи бойові мистецтва, часто вимушені підтримувати малу вагу для переваги над конкурентами. ЗМІ перенасичують рекламу схуднення та розголошують “секрети” дієт, що підсилює цей тиск. Наприклад, дорослі жінки часто пов’язують типи худорлявої фігури з самооцінкою та вбачають втрату ваги як прояв самоконтролю.

Лікування анорексії

Найскладніше у лікуванні анорексії — це допомогти людині розпізнати та прийняти свій стан як хворобу. Багато хто, хто стикається з анорексією, заперечують наявність розладу харчування. Медичну допомогу вони часто шукають лише у випадках серйозного стану або загрози для життя. Тому так важливо вчасно виявляти та лікувати анорексію.

Головні цілі лікування анорексії включають:

Стабілізація втрати ваги.
Реабілітація харчування для повернення ваги до норми.
Подолання переїдання та (або) інших неправильних звичок у їжі.
Психологічне лікування для подолання низької самооцінки та спотворених уявлень.
Формування тривалих змін у життєвому стилі та поведінці.

Зверніть увагу на те, що люди, які мають нервову анорексію часто мають додаткові психічні розлади, зокрема:

депресія
тривожні розлади
емоційно нестабільний розлад особистості
обсесивно-компульсивний розлад
розлади вживання психоактивних речовин

Лікування анорексії найчастіше передбачає поєднання психотерапії, ліки, консультації з питань харчування, групова (або сімейна терапія), у важких випадках — госпіталізація.

Отримання допомоги при анорексії

Пам’ятайте, що швидке звернення за допомогою та підтримкою надає найкращі шанси на одужання від анорексії. Якщо ви підозрюєте у собі анорексію, навіть якщо не впевнені, негайно зверніться до лікаря загальної практики. Вони проведуть детальне опитування щодо ваших харчових звичок, самопочуття та перевірять ваше загальне здоров’я та вагу. Лікар також може направити вас на аналізи крові, щоб виключити інші можливі причини втрати ваги. Якщо лікар виявить ознаки анорексії чи інший розлад харчування, він порадить звернутися до спеціаліста з розладів харчування або групи кваліфікованих фахівців.

Визнати проблему та звернутися по допомогу може бути важко. Підтримка близьких може значно полегшити ситуацію під час звернення за консультацією або обстеженням.

Ускладнення анорексії

Анорексія може також становити загрозу життю, що є однією з основних причин смертей, пов’язаних із психічними розладами. Смерть від анорексії може настати через фізичні ускладнення або самогубство.

Можливі ускладнення анорексії включають:

Проблеми з м’язами та кістками, які виявляються у втомі, слабкості, розвитку остеопорозу у дорослих та дітей.
Проблеми із фертильністю.
Втрата статевого потягу.
Серцево-судинні проблеми (поганий кровообіг, нерегулярний пульс, низький артеріальний тиск, ураження клапанів серця, серцева недостатність та набряки різних частин тіла).
Нейрологічні проблеми, такі як напади (судоми), порушення концентрації та пам’яті.
Ураження нирок або кишківника.
Порушення імунної системи або розвиток анемії.

Фактори ризику

На жаль, анорексія частіше поширена серед жінок (особливо у підлітковому віці). Проте, у хлопців і чоловіків виявляються розлади харчування все частіше, що може бути пов’язано зі наростальним соціальним тиском. Цей харчовий розлад поширений серед підлітків, проте люди будь-якого віку можуть стати його жертвою, хоча це рідко трапляється у тих, хто старше 40 років. Підлітки на більшому ризику через фізичні зміни, які відбуваються під час статевого дозрівання, та чутливість до критики або випадкових коментарів про їхню вагу чи зовнішність.